Творчість Акутаґави мала величезний вплив на пізнішу японську літературу. У 1935 році, в пам'ять про загиблого письменника, японський драматург Кікуті Кан заснував Премію імені Акутаґави, призначену для підтримки молодих талантів у японській літературі. Двічі на рік проводився відбір творів, найкращі з яких друкувалися у журналі «Весни та осені літературного мистецтва». Першим лауреатом став Ісікава Тацудзо. За кількістю художніх перекладів Акутаґава займає одне з перших місць серед японських письменників.
Лотос - вважається в Японії священною квіткою, пов’язаною з буддизмом. Лотос символізує вчення Будди, утілюючи досконалість, мудрість, духовну чистоту, прагнення до моральної довершеності й просвітлення. Згідно з японською міфологією – Світове Дерево, що з’єднує три рівні світобудови: його корінь знаходиться в мулі (болоті), стебло – у воді, а листя і квітка – звернені до неба. Лотос нагадує про те, що в якому б середовищі не народилася людина й де б не перебувала, вона здатна досягти високого та світлого ідеалу. Адже Лотос починає рости на дні озера, у бруді й воді; він повільно росте вгору, а коли виходить на поверхню озера, перетворюється на чудову квітку. Тому ще одне символічне значення лотоса — це перемога краси й чистоти над брудом життя.
Вода, озеро – початок і кінець усього сущого на землі, символ очищення душі й тіла, джерело життя. (Опуститися в озеро означає , з одного боку, смерть, а з іншого – зцілення і відродження)
Павук - для японців (з позицій буддизму) – Великий Ткач, Творець світу, його центр; посередник між світами, простором і часом; символ мудрості; символ життя – пряде нитку Долі.
Павутина- (з позицій буддизму) – символ сходження, підйому (синонімічні поняття – гора, хрест, драбина, дерево, ліана); нитка Доля, якою Великий Ткач (павук) прив’язує людей до павутини життя (минуле – теперішнє – майбутнє); символ скороминущості життя і плинності часу; спіраль, що уособлює собою творіння і розвиток; символ праведного життя, шлях до спасіння душі
Срібляста нитка – у східних філософіях це нитка, яка тримає життя людини.
Павутинка-нитка:
-на земному шляху Кандати лише одна добра справа;
-нитка долі, один кінець якої – в руках людини, інший – у владі вищої сили, провидіння;
-зв’язок між світами: рай – земля – пекло.
Річка Сандзунокава, Криваве озеро, Шпиляста гора, Кандата – зло, гріховність людини, розплата за злочинне життя на землі.
Ранок – початок нового, схід сонця, надія, переродження душі
Джерело: https://dovidka.biz.ua/pavutinka-analiz
Пасторт твору
Жанр:.Філософська новела (твір короткий за обсягом, має одного головного героя – Кандату; розповідається про два епізоди з його життя; сюжет твору напружений: читач весь час очікує, чи дістанеться Кандата раю; фінал несподіваний. Автор порушує важливі питання людського буття — сенс життя, місце в ньому милосердя та гуманізму, відповідальності за свої вчинки)
Тема:протистояння добра і зла, Будда дає шансКандаті вибратися з пекла.
Ідея: утвердження принципів гуманізму. Тільки добрі справи допоможуть досягти гармонії із собою, жити в добрі і злагоді зі світом; людина несе відповідальність за кожний свій вчинок.
Композиція:
Експозиція — Будда прогулюється в раю.
Зав’язка — Будда випадково заглядає в пекло і бачить Кандату та вирішує йому допомогти.
Розвиток подій — негідник бачить павутинку й дереться нагору, прагнучи потрапити до раю.
Кульмінація — Кандата дивиться вниз, на пекло, бачить грішників, що лізуть за ним, проявляє свою агресивну егоїстичну сутність.
Розв’язка — павутинка обривається над головоюКандати, грішник тепер назавжди летить у пекло.
Епілог — Будда розмірковує про нереалізований грішником Кандатою шанс. Будда і лотоси.
ОБРАЗ ПАВУТИНКИ
Павутинка у розумінні Будди
Усвідомлення та спокута гріхів.
Свідоме прагнення до змін.
Порятунок душі за добрі вчинки.
Духовне сходження.
Моральна відповідальність за свої дії
Павутинка у розумінні Кандати
Можливість вибратися з пекла «не доведеться страждати страждати на Шпилястій горі і потопати в Кривавому озері.»
Можливість опинитися в раю.
Перервана павутинка – неможливість духовних змін Кандати .
Порятунок від фізичних страждань
Контроль знань
Утілення ідеї про моральну
справедливість у творі.
1.Яка основна думка твору?
– Кожен повинен відповідати за свої вчинки. Існує вища справедливість, і за все прийде розплата.
2. Де відбуваються події?
події відбуваються у потойбічному світі: у раю та в пеклі. Три частини: Рай → Пекло → Рай
3 Що тут реальне?Кандата і можливість спокутувати гріхи. А Ідеальне? Рай, пекло, павутинка з грішниками
4. Назвати антитезу. З якою метою автор її використовує?.нтитези: рай – пекло, озеро райське – Криваве озеро.Вони показують важливість правильного вибору у житті людини.
5.Художні засоби твору “Павутинка”: у тексті дуже багато порівнянь, епітетів: білосніжні, як перли, квіти; прозору, як кришталь, товщу води; над зеленим, як малахіт, листям лотосу; сніжно-білих, як перлина, квітів та ін.
6.Філософський зміст новели: У творі йдеться про сенс людського буття. Всі новели автора сприймаються як повчальні, як ті, що засуджують зло, а звеличують добро.
7.Чому у новели “Павутинка” така назва? Цей твір автор назвав так, щоб показати, що кожен сам пряде павутиння своєї долі, що може допомогти, а може і полонити людину, зробивши її рабом власних лихих намірів
8.План “Павутинка”
І частина. Рішення Будди віддячити за добро Кандаті.
ІІ частина. Невикористаний шанс.
ІІІ частина. Засмучений Будда
9.Які важливі питання порушуються в новелі «Павутинка»?У цьому творі порушені загальнолюдські питання — добро і зло, життя і смерть, справедливість і несправедливість, сенс життя, місце в ньому милосердя та гуманізму, відповідальності за свої вчинки, тощо.
10.Чого навчає новела “Павутинка”? Навчає нас повірити, що у кожній ситуації є "рятувальна павутинка”, але ця павутинка може зірватися, якщо ти зробиш щось не обдумавши.
11. Символ чого є павутинка, вода, лотос, будда, Кандата?
Новелу «Павутинка» вперше надруковали в журналі «Червоний птах», який видавала група письменників спеціально для дітей, маючи на меті розвивати моральні якості та творчі здібності дітлахів. Провідна думка твору А. Рюноске цілком відповідала меті видання, адже письменник зміг утілити глибокий моральний зміст у довершеній формі.
Корнелія Функе (нім.Cornelia Funke) — німецька письменниця та ілюстратор, автор понад чотирьох десятків творів для дітей. Працює переважно в жанрі фентезі та пригодницького роману. Найбільш відома у світі як автор «Чорнильної трилогії». Твори Функе перекладені багатьма мовами світу, зокрема українською.
Біографія
Народилася 10 грудня1958 року в місті Дорстен, земля Північний Рейн — Вестфалія. Батьки — Карл-Хайнц і Хелм Функе. У дитинстві мріяла бути астронавтом або пілотом, але згодом вирішила стати педагогом. Закінчивши гімназію Св. Урсули в Дорстені, переїхала до Гамбурга, де студіювала педагогіку в Гамбурзькому університеті. Після закінчення навчання три роки працювала соціальним працівником із дітьми-інвалідами. Саме тоді Функе усвідомила важливість історій, які допомагають дітям відволікатися від проблемної дійсності. Паралельно Корнелія Функе вивчала дитячу ілюстрацію в Гамбурзькому інституті дизайну.
Функе одружилася із Рольфом Функе 1981 року. У них народилося двоє дітей — Анна (н. 1989) та Бен (1994). 2005 року сім'я переїхала до Лос-Анджелеса. У березні 2006 року чоловік Функе помер від раку.
Творчість
Свою кар'єру Функе почала як ілюстратор та дизайнер дитячих книжок. Розчарування від читання деяких текстів породило в ній бажання спробувати писати самій. Серед своїх улюблених книжок Функе називає «Володаря перснів»Дж. Р. Р. Толкієна, «Хроніки Нарнії»К. С. Льюїса, «Пітера Пена» Дж. Баррі.
Функе — одна з авторів сценаріїв до німецького дитячого телесеріалу «Сім каменів» (виходить з 1988 року).
Упродовж п'яти місяців він очолював списки дитячих бестселерів в США та Великій Британії. 2006 року вийшла на екрани його німецька екранізація. Ця книжка отримала одразу дві престижні американські премії в галузі дитячої літератури, а британський журнал Guardian розмістив її на першу сходинку свого хіт-параду дитячої літератури. Того ж року журнал Time назвав Функе «найвпливовішою німкенею світу».
2003 року вийшов друком чи не найвідоміший на сьогодні роман Функе — підліткове фентезі «Чорнильне серце», а в 2006 та 2008 рр — його продовження «Чорнильна кров» та «Чорнильна смерть». Перший роман «Чорнильної трилогії» екранізований 2008 року (Німеччина, Велика Британія, США), бюджет фільму — $60 млн.
Поглиблення понять
Словникова робота
·Розповідачем називається дійова особа, яка виступає у творі і як суб'єкт, і як об'єкт (безпосередній або опосередкований) розповіді, тобто як герой, що є учасником або має безпосереднє відношення до тих подій, про які він розповідає.( 1 тип: Розповідач — головний герой твору. 2 тип: Розповідач — побічний герой твору). На відміну від першого типу розповідь ведеться не „зсередини” зображуваного, а немовби збоку).
Розповыдач — літературна постать, котра, як правило, є водночас автором і персонажем (Рудий Панько у "Вечорах на хуторі коло Диканьки").
·Оповідач — різновид літературного суб'єкта, особа, вимислена автором, від її імені в художньому творі автор оповідає про події та людей.
Від розповідача відрізняється граматичною формою вияву — Оповыдач провадить оповідь від першої особи .
·Рома́н (фр.roman — «романський») — найпоширеніший у XVIII–XX століттях;великий за обсягом, складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.
Як літературний термін слово «роман» використав у XVI ст. англійський літературознавець Джордж Патенхем у праці «Мистецтво англійської поезії» (1589). Спочатку словом «роман» називали будь-які віршові твори, написані романською, а не латиною. Згодом так починають називати прозові твори зі специфічною тематикою — любовною. Про це згадує вже в XVII ст. французький дослідник П'єр-Даніель Юе і говорить, що це історії «для задоволення та повчання»
·Повість— літературний прозовий твір📃середньої форми, довший за оповідання, але коротший за роман, під відповідною назвою поширений у слов'янських мовах та країнах.
До 1950-х років, його відповідник у міжнародному літературознавстві був термін short novel' (тобто, дослівно — короткий роман). Після 1950-х його вживають найчастіше як аналог терміна західної літературної традиції novella[1][2]. За сучасними стандартами, аналог повісті novella зазвичай містить від 17 000 до 40 000 слів.[3].
·Фе́нтезі, англ.fantasy — фантазія) — літературний жанр фантастичної літератури, дія якого відбувається у вигаданому світі, де чудеса і вигадка нашого світу є реальністю.
Магія й інші надприродні явища не обов'язково повинні бути головними елементами сюжету, теми чи місця дії, проте в будь-якому випадку вони присутні у творі як частина картини світу. Багато історій цього жанру відбуваються у вигаданих світах, де чари є звичною справою. Як правило, від наукової фантастики і літератури жахів фентезі відрізняється відсутністю (псевдо)-наукових та макабричних тем, хоча усі три жанри мають багато спільного.
У популярній культурі переважає умовно середньовічна форма жанру фентезі, особливо після всесвітнього успіху трилогії «Володар Перснів»Дж. Р. Р. Толкіна. Проте в ширшому, вульгарному розмовному значенні фентезійний жанр включає в себе твори багатьох письменників, художників, кінорежисерів і музикантів — починаючи від стародавніх міфів та легенд і закінчуючи сучасними творами, популярними серед широкого загалу.
Важливим джерелом для фентезі є казки і легенди, наприклад, про те, як Добриня Микитич рятував Забаву Путятівну від змія Горинича.
Знамениту «Чорнильну трилогію» із задоволенням читають навіть дорослі. Перша книжка збірки «Чорнильне серце» розповідає про дванадцятирічну Мегі та її батька Мортимера, якого дівчинка називає Мо. Він заробляє на життя тим, що «лікує» книжки, працює палітурником. Тож Мегі від самого народження оточують стоси найрізноманітніших книжок, які не вміщаються в будинку. Вона спить разом із ними, читає їх під час їжі та на уроках. Вони її найкращі друзі після тата, звичайно. Дівчинка просто не встигає затоваришувати із дітьми свого віку, бо мусить часто переїжджати з місця на місце. «Я уявляла це, немов афішу до фільму: дівчинка, яка дивиться за вікно і бачить там незнайомця», – згадує Функе епізод, якому судилося перерости в трилогію.
"ЧОРНИЛЬНЕ СЕРЦЕ!"
За словами Корнелії, це книжка «про тих, хто любить читати, і для тих, хто любить читати».
На думку автора, слово, що сяє, тобто, мова художньої літератури має велике, навіть магічне значення для людей
Тому епіграфи є до кожного розділу.Це немов «текст в тексті». Епіграфами до розділів свого роману автор бере цитати з творів таких знаменитих дитячих письменників як Дж. Р. Кіплінг, Р.Л. Стівенсон, М. Твен, Р. Даль, Л.Ф. Баум, Дж. М. Баррі, Ч. Діккенс, А. Ліндгрен, Р. Д. Бредбері, О. Уайльд, Дж. Р.Р. Толкін, К.С., Льюїс, а також читач зустрічається із творами В. Шекспіра, арабськими прислів’ями, зі збіркою казок «Тисяча і одна ніч». На сторінках роману оживають справжні перлини світової літератури, вони говорять із героями Функе та читачем, ї їх голос гармонійно зливається із основним мотивом твору.
Образ головної героїні Меггі ввібрав у себе риси улюблених героїв із найкращих творів дитячої літератури: вона смілива та відважна, як Дік Сенд; непосидюча та неслухняна, як Том Сойєр; весела та небезпечна, як Пеппі Довгапанчоха; наділена магічною силою, як Гаррі Поттер; і має таке ж гаряче любляче серце як маленька Герда.
Характеристика Мегі
Дванадцятирічна Меґі, дочка палітурника Мортімера Фольхарта, обожнює книжки. Цього вона навчилася у свого батька, якого ніжно називає «книжковим лікарем». Дівчинка зовсім не пам’ятає матері, але не відчуває себе знедоленою, бо живе в чарівному світі, сповненому любові, фантазії і пригод, — світі чудових книжок. її батько Мо є книжковим фанатом, саме він навчив Меґі цінувати красу друкарського слова. Але, крім цієї пристрасті, вони ще володіють дивовижним даром — оживлювати героїв із прочитаних ними вголос книжок. Однак ця таємниця, як і обставини зникнення її мами, розкрилася дівчинці лише під час незвичайних подій: неочікуваних, жахливих і нереальних. Ще на початку твору авторка розповідає про сховок Меґі — скриньку з книжками, яку вона неодмінно бере із собою в кожну подорож. Саме книжки навчили дівчинку мислити, відрізняти добро від зла, поважати кожну людину й бажати всім щастя. Лише така позитивна героїня здатна побороти темні сили, не допустити світове зло на Землю й визволити власних батьків. Меггі з гідністю проходить через усі випробування, бо має сильний характер, веселу вдачу й допитливий розум. А ще вона відкрита до спілкування, любить своїх рідних та оточуючих її персонажів (тим паче, якщо це персонажі її улюблених книжок), уміє побороти почуття страху й сміливо йде до власної мети. Усі ці моральні якості вона взяла з книжок, які її скрізь оточують і є її найбільшим скарбом.
майстерний палітурник книг, книжковий лікар. Володіє неабияким даром читця, в процесі читання відбуваються чудеса – його голос здатний оживляти героїв книг. У нього є дружина Тереза і дочка Меггі, якій передався дар. За словами Меггі, він вміє «голосом малювати в повітрі картини». Мо вичитав Капрікорн, Басту і Сажерука з книги, яка розповідала про них. Йому довелося пережити, що його дружина Реза зникла в цій же книзі. З тих пір він уникає читати вголос. Після того як Мо потрапив в Чорнильний світ він став розбійником і героєм перепелів.
характеристика інших героїв твору:
Тереза: Дружина Мортімера, мати Меггі і племінниця Елінор. Вона зникла в книзі, коли Мортімер вперше вичитав Капрікорна, Басту і Сажерука.
Капрікорн (Козеріг): Ще один персонаж, який також був зачитаний з книги Мортімера. Козеріг – дуже високий, виснажений чоловік, блідий, як пергамент, з короткими щетинистими волоссям і дуже блідими яскравими очима. Він є головним антагоністом в першій книзі. Він піклується лише про себе. Капрікорну припав до душі наш світ, і він вирішив знищити всі екземпляри книги зі своєю історією, крім одного, який ретельно охороняється, щоб ніхто не зміг послати його назад, але щоб сам він міг змусити Мо, або кого-небудь іншого з таким же даром, вичитати йому його давнього друга – страшну Тінь, здатного лише вбивати
Елінор: бібліофілка, самітнця, яка пишається своєю колекцією книг. Спочатку вона дещо грубо відноситься до Меггі, побоюючись, що Меггі погубить її книги, але незабаром розуміє, що Меггі любить книги так само, як і вона. Елінор дає також притулок в своєму саду і всяким магічним істотам, які вийшли з книги – феям, кобольд, скляним человічкам …
Баста – права рука Козерога і відданий йому, як вірна собака. Він любить свій ніж і дуже забобонний. Його теж вичитав Мо.
Феноліо: автор книги «Чорнильне серце». Він старий і повністю зачарований створеними персонажами.
Мортола (Сорока): є кращою слугою і таємноюю матір’ю Козерога. Вона вичитана з Чорнильного серця Тінь: У книзі з’являється тільки тоді, коли Козеріг викликає її.
Тінь зроблена з попелу всіх істот, спалених Козерогом.
Вогнерукий – його називають також Вогняним Танцюристом. Не по своїй волі він прожив десять років у нашому світі, куди вичитав його Мо. На обличчі у нього три довгих шрами, залишених ножем Басти. Сажерук ходить всюди зі своєю ручною куницею по імені Гвін. В кінці «Чорнильне серце»Вогнерукий краде у Мо книгу, з якої він родом і в яку відчайдушно намагається повернутися. Заради цього він навіть зв’язується зі своїм старим ворогом – Капрікорном і зраджує Мо і Меггі. Крім того, він довгі роки приховувала від Мо, де знаходиться його зникла дружина, і ні слова не сказав Терезі про Меггі і Мо – в помсту за те, чого позбавив його голос Мо. У чорнильному світі у нього є дружина, красуня колишня комедіантка, яка залишила кочове життя – Роксана і дочка Бріанна.
Капрікорн з бандою (отримав шанс здобути абсолютну владу)
Реальний світ
Тісно
сплетений зі світом Книги
ПЕРЕГЛЯНУТИ фільм:
https://www.youtube.com/watch?v=y63PVfXNJ4Y
Рік написання –2003
Жанр – роман
Ідея- утверджується значення культури, книжки, без яких неможливий розвиток особистості та світу загалом.
Провідна тема роману «Чорнильне серце» – жага до читання. У книзі утверджується магія слова й привабливість читання.
Проблематика - Окрім традиційного казкового сюжету про боротьбу добра і зла, у творі порушується багато актуальних моральних проблем: дружба і любов, стосунки батьків і дітей, прощення і відповідальність за свої дії.
Незважаючи на те, що події роману відбуваються в наш час, у творі жодного разу не згадується про комп’ютер і про телевізор. Усе відбувається довкола шарудіння книжкових сторінок.
Сюжет-Один із головних героїв "Чорнильного серця" - палітурник Мортімер, скорочено - Мо. Він володіє незвичайним даром: викликати з книжок у реальний світ персонажів і речі.
Одного разу, вкладаючись спати, Мегі побачила за вікном незнайомця. Вона розповіла про нього батькові, і Мо з великою неохотою впустив чоловіка. З підслуханої розмови дівчинка мало що зрозуміла. Чому незнайомець, якого батько називав дивним ім’ям Вогнерукий, звертається до її батька «Чарівновустий»? Про яку книжку вони говорять? І від кого її ховають? Вже наступного ранку Мо спакував валізи та вирушив із Мегі й Вогнеруким до родички, захопивши із собою книжку, до якої батько дівчинці не дозволив навіть близько підходити.
Отож, із книжкових історій до реального світу потрапляють кілька злих істот, серед яких - лиходій Капрікорн.Капрікорн і його прибічники хочуть назавжди лишитися в реальному світі. Для цього їм потрібно знищити всі примірники книжки, з якої їх вичитали. Мо та його 12-річна дочка Мегі тікають від лиходіїв. Вони знаходять притулок у родички, колекціонерки книжок Елінор, і переживають багато пригод.
У якийсь момент Меггі дізнається, що успадкувала талант батька: вона теж може "вичитувати" книжкових персонажів у реальний світ. Феноліо - автор книжки, яку має прочитати вголос Меггі, - переписує історію й допомагає Меггі, Мо та Елінор перемогти лиходіїв.
КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ ( усно)
Попереду на героїв чекають небезпечні пригоди, а ми спробуємо підбити підсумки того, про що дізнались
